У Стоктоні, Каліфорнія, знедалеку від колиски технологічної революції, колишній мер Майкл Таббс спостерігав два яскраво відмінні реалітети: обіцянку прогресу і традиційне існування бідності. Розуміючи ці паралельні світи, Таббс, керуючись візією соціальних підприємців, таких як Мартін Лютер Кінг-молодший, реалізував сміливий фінансовий експеримент, спрямований на зменшення цієї розбіжності: пілотний проект з гарантованим доходом у 2019 році.
Унікальний підхід Стоктона, надання 125 мешканцям 500 доларів щомісяця без будь-яких умов, був не лише актом щедрості, але стратегічним кроком у очікуванні майбутнього руйнівного впливу штучного інтелекту (ШІ) на ландшафт праці. Передбачливість Таббса ґрунтувалася на необхідності, висловленій глобальними економістами, що ШІ може порушити до 40% робочих місць по всьому світу й загострити нерівність у доходах.
Результати пілотного проекту у Стоктоні свідчать про те, що ця стратегія може бути доцільною. Учасники не лише покращили свої можливості на ринку праці, а й проявили покращений стан благополуччя. Такі результати підтверджують необхідність системи соціального страхування, яка може поглинути удар технологічного відселення на ринку праці.
Силіконова Долина, центр інновацій у сфері ШІ, також прихильна до цієї майбутньої соціально-економічної політики. Впливові постаті технологічного світу, такі як Ілон Маск і Марк Цукерберг, публічно визнали потенційну необхідність гарантованого доходу для балансування наслідків руйнівного впливу ШІ на ринок праці.
Ця зростаюча діалог покликана рефлексувати розуміння того, що із викликами ШІ у сфері працевлаштування, гарантований дохід може пропонувати стабілізуюче рішення, яке забезпечить, що технологічні досягнення суспільства не призводять до загальної економічної невпевненості. Це розмова, яка продовжує далі розвиватися, оскільки перетин економічних політик і технологічних досягнень створює нові наративи для вирішення завдань актуальних ще з давніх-давен.
The source of the article is from the blog qhubo.com.ni